Неділя
22.10.2017
18:27
Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів записів
НЗ Ватутіного
  • Ватутінська ЗОШ №5
  • Ватутінська ЗОШ №2
  • ДНЗ №7"Сонечко"
  • Ватутінська ЗОШ №6
  • Погода
    Ватутінська міська станція юних техніків

    МІСЬКА СТАНЦІЯ ЮНИХ ТЕХНІКІВ

    Відділу освіти Ватутінської міської ради Черкаської області

    20250, м. Ватутіне, вул. Звенигородська 12 , тел.(047 - 40) 6-33-31, email: sut1964@gmail.com

     

    Інновації в організації навчально – виховного процесу в позашкільному навчальному закладі

     

     

     

                                     Підготувала:

                         Петренко марина Олександрівна 

     

     

     

    2013

     

    Створювати додаткові умови для самовизначення, саморозвитку, самореалізації особистості, формування моральних якостей у дітей та підлітків, соціально - громадського досвіду; сприяння професійній орієнтації, розвитку творчих здібностей - такі завдання сьогодні покладає держава на систему позашкільної освіти.

    Актуальною проблемою сучасної педагогічної науки та суспільства, зокрема -  є розроблення нової стратегії розвитку національної освіти, що забезпечить прискорення інтеграції України в європейський освітньо -  науковий і культурний простір. Освіта ХХІ століття – це освіта для людини -  дослідника, здатної до творчого мислення, самостійного пошуку шляхів вирішення актуальних проблем.

    Це зумовлює необхідність кардинального оновлення змісту навчання й виховання, розроблення й практичного впровадження новітніх освітніх технологій, спрямованих на реалізацію основних вимог стратегії розвитку сучасної освіти, переорієнтацію на компетентнісний підхід, нові інформаційні технології, неперервність самоосвіти, формування навичок співпраці, а також утвердження в системі освіти принципу профільності навчання, суспільне визнання нових стандартів освіти та незалежної оцінки результатів навчання[6].

    Основними завданнями навчально - виховного процесу в позашкільних навчальних закладах  залишаються: забезпечення безперервності та наступності навчання і виховання; гармонійне поєднання інтересів особистості, суспільства, держави у питаннях творчого та інтелектуального розвитку дітей і молоді; спрямування педагогічних технологій, інноваційних процесів на особистість дитини, на розкриття її здібностей, на задоволення інтересів і потреб у самовизначенні, на орієнтацію підростаючого покоління на здоровий спосіб життя.

    Однією з ключових вимог  - є підвищення якості освіти. В умовах конкуренції знань в освітньому просторі України актуальною є проблема підвищення якості позашкільної освіти і, як наслідок – розроблення об’єктивних критеріїв її оцінки (інформаційно - діагностичних, мотиваційних, виховних), що вказують на успішність оволодіння знаннями, вміннями та навичками, мотивацію навчальної діяльності, інструменти самооцінки та самопізнання [6].

    Сучасною психолого - педагогічною наукою зроблено суттєвий внесок у створення науково - методичного підґрунття для формування освітнього середовища позашкільних навчальних закладів і забезпечення креативної спрямованості його невід’ємної складової – навчально-виховного мікросоціуму. Значними є наукові доробки щодо дослідження проблеми формування творчої особистості, розвитку психолого - педагогічних теорій розвивального навчання й виховання.

    Науково - теоретичною основою навчально-розвивальної та виховної діяльності сучасних позашкільних навчальних закладів є - педагогічна спадщина С.Русової, В.Сухомлинського, К.Ушинського; праці Л. Виготського, Д. Ельконіна, В. Роменця, С. Рубінштейна з проблем формування творчої особистості; В. Давидова, П. Гальперіна, А. Запорожця, О. Леонтьєва щодо теорії розвиваючого навчання; І. Беха, В.Вербицького, В. Рибалки, Г.Костюка, С. Максименко, В. Мачуського, В. Моляка, В. Паламарчук, Г. Пустовіта, А. Сиротенка з проблем виховання та розвитку особистості в шкільному та позашкільному навчальному процесі; Ю.Жука, В.Бикова щодо дослідження процесів формування та розвитку навчально - виховного середовища та освітнього соціуму як його невід’ємної складової; О.Сухомлинської та ін. щодо дослідження особливостей функціонування педагогічних систем; В.Вербицького, Г. Пустовіта з проблем екологічного виховання; Л. Ковбасенко, Р. Науменко, Л. Павлової, Г. Пустовіта, Т. Сущенко щодо організаційно-педагогічних засад діяльності позашкільних навчальних закладів [7; 9].

    На часі необхідним є визначення пріоритетних напрямів спільної роботи вчених і педагогів - практиків. В.Сухомлинський наголошував, що перетворення наукових істин у живий досвід творчої праці – найскладніша сфера дотикання науки до практики [5]. Досвід підтверджує, що постійна творча взаємодія наукової думки та практичного досвіду педагогів сприятиме розв’язанню завдань підвищення якості позашкільної освіти. Серед них, на наш погляд, слід виокремити удосконалення науково - методологічних засад діяльності навчальних закладів; удосконалення системи навчальної, розвиваючої та виховної роботи; широке впровадження в педагогічну практику наукових методів педагогічного моделювання; активізацію інтеграційних процесів щодо використання освітньо  - розвиваючих і  здоров’я збережувальних  технологій; психологічний супровід суб’єктів навчально - виховного процесу.

    Зазначене сприятиме постійному вдосконаленню науково - методичної бази, здійсненню модернізації освітнього середовища (удосконалення матеріально - технічних і психолого - педагогічних умов навчальних закладів, активізація навчально  - виховного мікросоціуму; роботи щодо формування в Україні цілісного освітнього та інформаційно - методичного простору).

    Слід зазначити, що науково - методичне забезпечення позашкільних навчальних закладів дозволяє здійснювати навчально – виховний процес на основі сучасних особистісно орієнтованих методик і технологій, спрямовує діяльність закладів на постійне підвищення науково - методичної компетентності й професійної майстерності педагогів. Відтак, на сьогодні діяльність позашкільних навчальних закладів має досить розроблене науково - методичне підґрунтя, що сприяє підсиленню активності й креативної спрямованості позашкільного навчально - виховного мікросоціуму та забезпечує ефективність інноваційних процесів у системі позашкільної освіти.

    Навчити вчитись, навчити жити (культура побуту, здоровий спосіб життя), навчити жити разом (культура людських взаємостосунків), практична направленість навчання були і є актуальними завданнями діяльності педагогічних колективів. Саме тому сучасні системи освітньо - розвивальної роботи позашкільних навчальних закладів спрямовані на постійне розширення поля креативності вихованців, формування в них стійкої внутрішньої мотивації до навчально - пізнавальної та творчої діяльності, розширення соціального досвіду, формування позитивної «Я – концепції». Це не лише забезпечує самореалізацію вихованців у обраних видах навчально - творчої діяльності, а й сприяє їх професійному самовизначенню та соціальній адаптації [8].

    Залежно від освітніх потреб кожної дитини, її пізнавальних можливостей та мотивів, здібностей і нахилів вибудовується особистісна освітня траєкторія одержання позашкільної освіти. У цьому контексті збільшується питома вага індивідуалізованих форм роботи з дітьми в поєднанні з груповими і колективними. Педагог обирає форму та структуру навчальних занять, методи навчання, керуючись їх педагогічною доцільністю.

    Успішність навчально - розвивальної та виховної роботи педагогічних колективів значною мірою залежить від органічного поєднання творчої праці та кращого досвіду досвідчених педагогів із новаторськими ініціативами молодих колег. Саме такий підхід є основою для визначення шляхів розвитку закладів і впровадження різнопланових інновацій.

     Широкого використання набувають інформаційні технології та інтерактивні методи навчання: «Перше знайомство», «Ділова гра», «Інтерв’ю», «Самооцінка», «Мозковий штурм» а також групи інновацій:

     Організаційно - технологічні інновації : організація роботи  позашкільного навчального закладу, територіального відділення МАН України; розроблення й реалізація обласних освітніх і науково – методичних розробок ;

    Методичні інновації: розроблення науково - методичних проблем, пов’язаних із розвитком творчих здібностей дітей та учнівської молоді, підвищенням креативної спрямованості позашкільного навчально - виховного мікросоціуму, інтеграцією освітньо - розвивальних і здоров’язбережувальних технологій; розроблення методик розвитку творчих здібностей вихованців в процесі навчально - творчої діяльності в позашкільний час; діяльність обласних профільних методичних об’єднань педагогів позашкільних навчальних закладів;

    Процесуальні інновації : організація психологічного супроводу суб’єктів навчально-виховного процесу; упровадження програм психолого - педагогічних тренінг-курсів, нових навчально - виховних програм розвивального спрямування; розширення освітнього середовища як результат співпраці з вищими навчальними закладами, науковими організаціями, науково - виробничими підприємствами, закладами культури тощо; організація навчально - виховної роботи за новими напрямами позашкільної освіти; упровадження наскрізних виховних програм народознавчого, екологічного, валеологічного, дослідницького, патріотичного спрямування тощо [7].

    Цілеспрямована робота педагогів  над упровадженням інноваційних процесів у діяльність позашкільних навчальних закладів стане основою для формування в позашкільному освітньому просторі регіону:

    -     системи раннього творчого розвитку дитини як інноваційного напряму навчально - виховної роботи з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку ;

    -     системи організації науково - дослідницької діяльності учнівської молоді (діяльність   територіального відділення МАН України );

    -     обласних профільних методичних об’єднань педагогів, що діють з метою вироблення спільних підходів до розв’язання актуальних методико - педагогічних і ключових організаційно-технологічних завдань, визначають пріоритетні напрями роботи.

    Особливе значення слід надати координації роботи педагогічних колективів позашкільних навчальних закладів над методико - педагогічними проблемами, розробленню нових підходів, методик і технологій, узагальненню перспективного педагогічного досвіду колективів і творчих груп.

    Основними напрямами науково - методичної роботи педагогічного колективу необхідно зробити створення ефективної системи роботи з проблеми формування творчих здібностей дітей та учнівської молоді в позашкільному освітньому просторі; удосконалення соціально - педагогічної моделі закладу як комплексного позашкільного навчального закладу ; узагальнення матеріалів з досвіду роботи педагогів з науково - методичної проблеми «Шляхи оптимізації навчально - виховної, організаційної та методичної роботи у сучасному позашкільному навчальному закладі» та низки актуальних методико - педагогічних проблем; організація методичного та психологічного супроводу діяльності позашкільних навчальних закладів регіону.

    Означене сприяє не лише самореалізації вихованців у обраних ними видах навчально - творчої діяльності, а і їхньому професійному самовизначенню та соціальній адаптації.

    Такий підхід забезпечить можливість організації навчально - виховного процесу на основі сучасних особистісно орієнтованих методик і технологій; спрямує  діяльність методичних об’єднань на підвищення науково - методичної та професійної компетентності педагогів.

    Важливою умовою інтелектуально - творчого розвитку є збереження й укріплення фізичного й психічного здоров’я вихованців. У наш час – час бурхливого розвитку інформаційних технологій, безперервних суспільно - політичних змін – ця проблема набула особливого соціального значення. Саме тому, на нашу думку, в основу діяльності позашкільних навчальних закладів має бути покладено ідею інтеграції навчально – розвиваючих і здоров’язбережувальних технологій.

    Методологічною основою для формування систем роботи з формування культури здоров’я вихованців є концепції цілісності педагогічного процесу Ю. Бабанського та гуманістичного виховання В. Сухомлинського, а також сукупність ідей щодо визнання людини вищою цінністю суспільного розвитку; провідної ролі активності самої особистості в процесі її розвитку; єдності природи, людини і суспільства; системного та цілісного підходу до соціально - педагогічних явищ.

    Застосування такого підходу забезпечує збагачення змісту профільних навчально - виховних програм (розширення знань та уявлень вихованців про здоров’я, культуру здоров’я, здоровий спосіб життя; підвищення їхньої мотиваційної спрямованості на збереження й зміцнення власного здоров’я); створення організаційно - педагогічних умов для роботи профільних творчих об’єднань (розширення сфери навчально - творчої взаємодії вихованців із природним середовищем, формування елементарних навичок загартування, фізичного розвитку, здорового способу життя);  упровадження сучасних форм і методів навчально-виховної роботи як складових особистісно орієнтованих профільних педагогічних технологій позашкільної освіти; зорієнтованість навчально-виховного процесу на реалізацію освітньої соціально-педагогічної концепції «Сім’я – дошкільна установа – школа – позашкільний і вищий навчальні заклади» [1].

    Слід зазначити, що постійне підвищення наукоємності освітньо - розвивальної роботи позашкільних навчальних закладів зумовлює підвищення вимог щодо психолого - педагогічної компетентності педагогів, розроблення та впровадження відповідних моделей психологізації навчально - виховного процесу.

    За такого підходу психологізація освітньо - розвивальної діяльності позашкільних навчальних закладів розглядається нами як така, за якої набуті вихованцями знання, уміння й навички стають основою для розкриття їхнього особистісного, інтелектуального та творчого потенціалу. Це передбачає: постійне вдосконалення професійних і творчих здібностей педагогів; розроблення та впровадження авторських психолого - педагогічних програм, спрямованих на розкриття творчого потенціалу вихованців; психологічний супровід навчально - виховного процесу; інтелектуально - творчу діяльність вихованців за програмами спецкурсів розвивального та дослідницького спрямування;  участь у конкурсних заходах різних організаційних рівнів.

    Слід зазначити, що процес удосконалення організаційно - технологічних засад позашкільної освіти буде ефективним за умов постійної підтримки з боку влади, адже виховання підростаючого покоління коштує дорого, а його перевиховання – значно дорожче. За визначенням ЮНЕСКО, сьогодні позашкільна освіта «…є відкритою неформальною паралельною освітою, спроможною швидко й мобільно реагувати на зміни в соціальному середовищі, на різноманітність потреб і мотивів соціуму, здібностей дітей» [4; 6].

    Об’єднання в регіонах зусиль ініціативних педагогів - практиків, створення профільних методичних об’єднань і творчих груп, співпраця з науковцями у галузі педагогіки і психології, соціологами, іншими фахівцями – це саме той фактор, що не лише забезпечить упровадження інновацій, розроблення ефективних методик і технологій, а й сприятиме розвитку позашкільної освіти в цілому.

    Отже, на підставі зазначеного можна стверджувати, що інноваційність, креативність, стабільність розвитку позашкільної освіти сприяє її утвердженню в сучасному суспільстві як самодостатнього й соціально активного явища, одного з потужних факторів модернізації освітнього простору України.